Bard - Весна

У моїх очах сама бачила як плакала весна .
Ніби від нас вона заховала сонце .
Падали, падали ,падали ми з неба до землі ,
краплями як падали твої сльози .
Не питай в мене чи кохаю тебе
не питаю бо знаю я не той ти не та !
Не тримаю зла забувай нас відпускаю, не чекай!
Голова оборотом дощ, ми тонемо,
тонемо в морі спогадів ,нібито в останній раз,
не питай мене знов ,
чи це сон про любов сон про любов без нас .
Чи це сон про любов сон , Сон про любов без нас .
Далеко на відстань я віднесені вітром .
Плекала надію ти ,бо далі вітрила .
Латала вітрила знов паніки насіяла ,
і знову каменем на дно ти тонула в мріях .
Правда ...бо ми не ті ким ми є насправді .
Любов дар, та нам вона була одна омана .
Пробач чарівна та нам так далеко до щастя ,
різні занадто ми не будемо разом.
Тут кам'яна ,холодна стіна
між нами все сказано.
Подаруй в останнє мені очей твоїх сяйво
воно казкове мов зарево...
очей твоїх сяйво
воно казкове мов зарево...
подаруй востаннє мені очей твоїх сяйво
воно казкове мов зарево.